У дитинство знову повернуся
тут колись ходили ми дітьми.
Над полями пам’яттю здіймуся
хай лоскочуть ластівки крильми.
Гляну вниз навколо оглянуся
хай не тужать клени і льони.
Я для них в любові признаюся
йду до них, додому із зими.
Тут коріння наше і матуся,
звідси в світ виходили людьми.
Я вже тут, отож не заблуджуся
ой, як легко дишеться грудьми.
Упаду у трави – притулюся
їх впою солодкими слізьми.
І назавше дома залишуся.
Накінець. Я в Бога за дверми!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452780
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 05.10.2013
автор: Дід Миколай