повертаєшся в осінь, наче занурюєшся
в океан спогадів і спокою.
ця зупинка не випадкова,
і ці смерті, що поряд з тобою...
листя падає, в ноги стелиться,
повітря ледь зігріється на видиху...
зима скоро, і в це не віриться.
мені б ще тепла, а не холоду.
але сніг принесе відновлення.
чистота навколо й всередині.
байдужістю реальність спотворена
відновиться від тепла голоду -
нехай зайве все відімре в мені
і залишиться у минулому.
осінь стелиться листям жовтим,
я по ній – до чогось нового.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452821
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.10.2013
автор: М. Вольная