у мене спи́на – плавно-поло́га
і заву́жені круто зручні́ боки́,
дотик у мене – те́пло-вологий,
коли
цукру привабливі грудочки́
беру жартома
оксамитово-замшевим ротом
із одкрито-розгорнутої руки –
твоєї лагідної долонь-ки…
елегантно-грайливо умію ступати,
і весело мчати - із вітром навви́передки!
можу і ве́рхи тебе поката́ти* –
але…
не поспішай у ве́ршни-ки…
ти!
справді хочеш
бути зі мною щасливим?..
то –
одрости собі гриву
і вітром її заплети…
як діти,
будемо разом удвох
життю радіти...
06.10.2013
*покатати - повозити кого-небудь для розваги; катати якийсь час
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452898
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2013
автор: Валя Савелюк