В ЗАЗЕРКАЛЬЕ
Красотка очень молода,
Но не из нашего столетья,
Вдвоём нам не бывать - та, третья,
Нас не оставит никогда.
Ты подвигаешь кресло ей,
Я щедро с ней делюсь цветами...
Что делаем - не знаем сами,
Но с каждым мигом всё страшней.
Как вышедшие из тюрьмы,
Мы что-то знаем друг о друге
Ужасное. Мы в адском круге,
А может, это и не мы.
В ЗАДЗЕРКАЛЛІ
Вродлива й дуже молода,
Але не з нашого століття.
Удвох не бути - третя, та,
Нам жить не дасть без неї й миті.
Їй підсуваєш крісло ти,
Я - квітами ділюсь щедріше.
Не знаємо, що робим ми,
Та з миттю кожною страшніше,
Як тим, що вийшли із тюрми,
Одне про одного щось знаєм.
Немов в пекельнім колі ми,
А може це й не ми. Хто знає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453007
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2013
автор: Радченко