Фотони (маленькі служителі Сонця)
ліниво минали космічний пил
і проникали углиб атмосфери.
Ніхто не помітив красивого танцю
нових Прометеїв, наївних рабів,
Народжених зіркою, щоб померти.
Рослини вбирали проміння щедро,
коти тільки ніжились інколи ним,
а люди – часто й не помічали.
Та кожен фотон, як Кіхот Сааведри,
Безстрашно виходив супроти пітьми,
Боровся із холодом та ночами.
Тоді, коли Всесвіт збирався спати,
Я вгледів цю боротьбу за вікном,
Таке небуденне вечірнє сяйво…
Осінні гірлянди прикрасили хмари,
В яких танцював благородний фотон.
І знаєте, це було надзвичайно.
P.S. Вміння знаходити красу в простих речах – захист проти купівлі дорогих та непотрібних.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453025
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.10.2013
автор: Олександр Ткачинський