Дай спокою. І душу не тривож.
Наповнюється серце давнім сумом,
Бо любиш ти, і я люблю також.
Та не чіпай давно замовклі струни.
Дай мені жити, як живуть усі.
Забути дай твої блакитні очі.
Із сотень вже знайомих голосів
Я твій впізнаю, хоч цього й не хочу.
Дай мені спокій. Зникни назавжди.
Не воруши того, що вже минуло.
Ми не зуміли щастя зберегти,
Але чомусь нічого й не забули.
Я знаю: не шукатимеш причин,
Щоб знову увірватись в моє серце.
Нічого не міняє часу плин:
До тебе воно ніжністю озветься.
06.10.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453038
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2013
автор: Таня Кириленко