Душа моя, вгамуйся. Я благаю
Тривог холодний вихор заспокой.
Який і сам не зна чого шукає
Поміж руїнами забутих Трой.
Цей вихор зруйнував оту фортецю,
Що будувалась майже двадцять літ.
Залишив у душі лиш порожнечу
Й від мрій моїх ледь-ледь помітний слід.
На серці вистудив холодну крицю,
Що почуттям прорватись не дає.
З мого плеча зігнав натхнення птицю…
Це все мені спокою не дає.
А я без творчості не можу жити.
Моя душа зачахне просто так.
Мені, як сонце, треба пломеніти,
А не жевріти, як в печі вугляк!
Я наче в темнім лісі заблукала.
Лиш сумніви-тумани в голові.
Які Ти, Доле, скроїла лекала?
Які стежки ти виткала мені?
06/10/13 22:02
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453048
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2013
автор: Чорний лев