Земля не хоче більше пити.
Сліз не приймає твердь свята.
Як нам тебе розвеселити,
Осінь? Чекаєш жертв чи каяття?
Голів у каятті нам не схилити,
Перед Землею маючи гріхи.
І поки совість спить, немов маля сповите,
На зліт готуються розплат птахи.
Ми «репетицій» бачили чимало –
Стихія клала нас додолу вже не раз.
Невже настане скоро час фіналу?
Вже третій дзвоник пролунав для нас?
Ох, проклянуть наш прах прийдешні діти,
Зречуться коренів й буду́ть праві!
Нам в спину Матері-Землі вдалось встромити
Гострющі шпичаки розрухи-булави.
вересень 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453139
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.10.2013
автор: Іра Рося