Чомісь не прийшов,колись обіцяв,
Я ся парадила.
Лемісь мі пісьма ним передавав,
Бим ся не журила.
Чомісь не прийшов,купивісь коня,
Пропакалам очі.
Сиділам всю нуч я коло огня.
Так уже дві ночі.
Сватався до ня вчора єден хлоп,
Я 'го не любила.
Оддам ся,віриш,видить вшоткой Бог,
Кульком ся журила.
В суботу свальба,співать все село.
Лем плаче невіста.
Чомісь юй туто нич не помогло,
І не має міста,
Де би вна його забула на мить.
Не плакала,Боже.
Так її душа йши за ним болить.
Та хто юй поможе?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453140
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2013
автор: Відочка Вансель