Стояла темна кімната
Зажурлива, зоряна ніч
І може хтось міг тоді спати,
Але то не я, ясна річ
Зірки у вікно проривались
І скрізь зачарована тиша
І що ж то таке зі мной сталось
Що чутно як сплять всі і дишуть.
На вулиці тьма, темнота
В кімнаті висіла ікона
І все це таки не спроста
Пора прийшла бити поклони....
Летять у безодню думки
Безмежжя широкі ріки
Вона рахувала зірки
Не знала вона, що їх стільки....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453194
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2013
автор: Марина Мариніна