ЇЇ життя для нього - не загадка,
Його життя для неї - як туман,
І залишається здогадка
Про те, чи було добре нам? -
Така невизначеність у очах бриніла,
Вона сиділа тиха і сумна.
А може вона вже про щось жаліла,
Бо по щоці котилася сльоза.
Таки нечесно він вчинив із нею,
Бо він не знає цінність її сліз.
Він бачить все веселе і рожеве,
Коли у неї проживає злість.
Бо сказане образливе ним слово
Відновлює пітьму в її очах,
І часто вона діє загадково,
Залишивши не дуже гарний знак.
Які усе ж таки вони є безпорадні
Особи статі протилежної!
Коли проблема ще кінця не знає,
Вони одразу ж никнуть у кущі.
А хочеться хоч інколи сховатись
І все ж таки знайти таке плече,
На яке можна дійсно опиратись,
Яке для тебе буде не чуже.
Вона полишила усі надії
На його зміну і на чесний стан.
Вона забула вже про свої мрії
Дівоче щастя й гармонійний жанр.
І ось тепер він в неї закохався,
Але вже пізно було щось змінить,
І плаче серце в молодого хлопця,
Бо хоче він усе це зупинить.
Ось так руйнує почуття дитячі
Страшна брехня, яка біжить у слід
А найстрашніше – сльози, що не плачуть,
Які лишають прохолодний лід.
Березень 2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453230
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2013
автор: Марічка Берізко