Візьму я з собою веселку в туманну погоду.
Візьму також незрівнянну природу.
І ще візьму ангела в далеку негоду.
В кишені йому буде тісно,
Тож відпущу в заміноване поле.
І далі, візьму гарну мову, багату та різносторонню,
Наповню нею річки, атмосферу, озера,
Очі чужі, і стануть вони як свої.
Візьму і себе самого, у ролі ворожого друга,
Хай тішаться мури, тепер в них нікого,
Тепер там ні звука й вітання не чути.
Розгляну, ще й світло нічийне,
Якщо воно стане актором, і гратиме сім мелодій,
І так крок за кроком, світитиме у нову дорогу.
Якщо так, то візьму і його, я з собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453238
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2013
автор: Максим Жембровський