Так багато минуло вже років
З найтяжкіших часів у житті.
Все залишиться в пам'яті, доки
По землі ще ми будемо йти.
Не такої народ чекав долі,
За що Бог нас так сильно карав?
Були в розпачі ми і на волі,
Тільки хто б нам цю волю віддав?!
Ми жили собі просто, старанно
Все робили, творили добро.
Тільки швидко всіх нас, зовсім рано
Смерті вічне накрило крило.
Це був голод. Був рік тридцять другий.
В нас відняли усе. І життя.
Від землі відділила нас смуга,
Смерть по сходах до неба вела.
Вже пройшло так багато, мов вічність.
Я до неба молитву шепчу.
І тримаю запалену свічку,
І безмовно у серці кричу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453556
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.10.2013
автор: Тіна Травнева