//* * * //

 Загублене    може    ожити,
 як    той  Рай    від    людського    сміху.
 З    віком    кажуть    людина    мудріє,
 одвернеться    від    зла    й    має    втіху.

 Сум      часами    в    грудях    стискає,
 посіріє    й    свідомість    -    Пекло.
 І      назад,  як    в    безодню    кидає,    
 за    соломку    вхопись,щось    прорекло.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453575
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2013
автор: Вразлива