Ну, де ти ходиш, серця мого звабо,
Бажаний мій, коханий чоловік?
Я жду тебе, немов царівна-жаба.
Коли стрілою кинеш у мій бік,
Палким цілунком чари здіймеш з мене
І я зірву самотності кільце,
Наллється жаром серденько студ́ене,
Покине шкіра жаб’яча лице?
Давно тебе вимолюю у долі.
Рахунок не на місяці – роки.
Ти встелиш цвітом шлях тернистий в полі?
Колючі з серця вирвеш будяки?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)