сльози
у тебе тонкі́,
як золоте руно –
приємно
часом сплакну́ти,
рясно-розчу́лено,
сентименталь-но…
голлівудські тривожать сни?
ну то сплакни…
зволо́жиш очі,
носовичка́ намочиш
…і крокодили плачуть
вряди-годи –
задля́ насолоди
справжня сльоза
чоловіча,
наче і́скра – мечем об меч ви́січена…
вагою – у незворотну втра́ту…
на смак –
як
мовчання Всесвіту
…якось
випадком бачила,
як чоловік плаче:
зо́всім не так, як ти,
зовсім іначе –
на Т-подібній споруді розі́п`ятий наче:
вже коли
недре́мна на ча́ті сторожа
підступний на́тиск ворожий,
полігши, стримувати не може –
увірве́ться до серця
жаль невимовний
і біль –
наче пожежа,
нічна, непогамо́вна –
тоді, по щелепі,
як по лезу ножа,
ско́титься
важка́ чоловіча сльоза –
у сльозі тій
розпла́влена суть і сіль…
а ти
підсоло́нену воду точиш –
розжалОбити хочеш…
...приник-ни
плечем
до одві́рка –
сплакни,
чи зайдися плаче́м
гірко…
«сонячний дощик» швидко пройде…
як натурально:
«…ніколи, ні з ким і ніде…»
10.10.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453691
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2013
автор: Валя Савелюк