Нам не судилося відчути подих вітру.
Пробач і відпусти. І не забудь
Все зтерти з серця, мов зірвати квітку,
Що теж жива і може біль відчуть.
Пробач і відпусти. І не торкайся
Моїх незайманих і ледь відчутних снів.
Навіки з мого серця забирайся,
Не вартий і краплини почуттів.
Усе колись минає. Все минуло.
Мого кохання - втрачений кришталь...
Лиш тільки думка спогадом майнула,
Востаннє...
Все скінчилося. На жаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453756
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.10.2013
автор: Тіна Травнева