Коли вона дивилася
Мені у вічі –
Нагрівалося повітря
Між нами,
Земля трималася
Берегами
За воду,
І я думав двічі,
Перед тим як
Віддати свою
Свободу
У її теплі у синіх
Рукавичках
Пальці.
Море вмиває
Берег піском,
Ми ходимо
Босоніж по гальці,
Час пробігає
Навшпиньки,
Наче маленька
Дитина,
Та потім стине,
Як кераміка стигне
Із глини,
Як із сплаву
Стигне метал.
Характер, який
Кував,
Ти розбила наче
Кришталь,
Я дивлюся у небо,
Бо намагаюсь
Вгледіти даль,
Але бачу
Обмежений час.
Вітрилами на
Парнас,
Щоглами до
Небес.
Не було часу
До нас,
Не буде його і без.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453773
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин