Я не вмiю любити аби як
Дорожу усiм що в мене є
Я не вмiю жити якось так
Цiную всiх i все, що є моє
Може думає хтось - слабак
А я ж усе вiддам коли своє
Не слабак, а скорiш дивак
Може - це колись мене убє
Бо за вiкном цей час брехливий
Коли дивак той хто любити вмiє
"Дуже добрий, щоб був щасливий"
Вiд слiв таких аж серце крижанiє
Хай буде, що надмiр вразливий
Тому, що серце любить, аж пянiє
А навзаєм погляд той фальшивий
Воно пробачить i навiки скамянiє!
За брехню у теплих тих словах!
Не будe бiльше того " я не вмiю"
Бiльше не шукай тепла в очах
Про "не вмiю" мiфи я собi розвiю
Наївним залишуся хiба у снах
Я знаю правду, тепер я розумiю
Нiколи i не було правди тої! Жах!
Добре, що не пiзно, з того я радiю!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453984
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2013
автор: Дмитро Гусонька