Душі пасторалі

Берізки  всі  мов  щойно  з  перукарні:
Вже  "міліровка"  золота  в  зелених  косах...
Сват-клени  теж  святково  й  пишно  вбрані...
І  "літо  бабине"  до  неба  руки  зносить...

Звучать  в  душі  уривки  пасторалі...
Здається,  ти  на  вістрі  вражень  падолисту...
Шипшина  гнеться  від  своїх  пурпур-коралей...
Калина  проситься  тобі  в  захист-намисто...

В  єднанні  свята  серце  завмирає...
А  сонце  лиш  всміхається  крізь  хмари...
І  в  спалахах  думок  десь  ген  за  небокраєм
Із  заздрості  аж  корчаться  весни  примари...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454032
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2013
автор: zazemlena