Я знов прийшов до Тебе на могилу,
Поговорити, вилити всю душу…
Одна лиш Ти мені добавиш сили,
З Тобою тут порадитись я мушу.
Складне життя тепер моє, матусю,
Чомусь на серці тяготою камінь,
Щодня, як вчила, Богу я молюся
І хоч не часто, та буваю в храмі.
Невістка, внук твій, правнуки здорові,
В мене болячки, Ти їх добре знаєш,
Хата стоїть, порядок в нас на дворі,
Стежина та ж, її Ти пам’ятаєш.
Та щось не так… Чи просто я втомився?
Родина вже не та - чужою стала…
Вірші пишу, а твій, отой, десь дівся…
А Ти його мені, так гарно прочитала.
Прийду до Тебе, мамцю, на сторіччя,
Бо і у тата також іменини…
Ношу з собою смуток на обличчі,
Бо з татом Ви зробили все для сина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454033
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2013
автор: Віталій Назарук