Ти сидиш у затхнулій маршрутці,
Що ковтає нерівності трас.
Всі ми-діти примарних ілюзій
І прийшов визнавати це час
Ця бляшанка поїде далі,
У вікні блисне тінь полів.
Сам свої рани зализуй надалі,
Унеможливлюй гниття морів.
Сьогодні відсутня можливість тікати,
Сьогодні немає поважних причин.
І хоч на які б ти не тиснув педалі,
Стрімголов не туди все ж помчиш.
А в бажанні знайти свою нішу,
Спробі схопити щасливий білет,
Ти забудеш з такими як ти, що,
Друже мій, alta alatis patent.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454081
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2013
автор: Максим Олійник