Обійми її душу розірвану.
Навіть зараз коли вже нема
У ній шарму та вітру вразливого
В мить , коли заморозить зима
Ти зігрій простотою і ніжністю
І нехай не зарадить вона
Все ж прийди, хоч і дрібка у вічності
Вбита долею та не одна
Та не треба чогось незрівнянного
Почуттів, чи подібних оков
Дай їй людяність й трішечки справжнього
Оберегу,що зветься добром...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454104
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2013
автор: Sandrovskaya