Ти заручено – закоханий у Велику Таємницю,
Яка прагне тіла твоїх кісток.
Але до істини спільної вам не прийти.
Ти ж мене поробив закляттям
У ті залізні ночі
Триклятих діб.
Проте скоро буде сніг,
А в мені анітрохи нема сили,
Немовби сновиддя виїло
Усі мої схили
До пробуджень.
Плоди диявольських садів
Покриють усе дно
Врожаєм чужих перестиглих думок.
Я тепер усе перефразовую.
І перестаю любити вікно,
З якого ми разом випали
Тоді.
Давно,
Коли ключі ще мали силу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454123
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2013
автор: Олена Ганько