То кажеш, що без солов’їв
Не уявляєш Україну?
Який вінок банальних слів!
Де чув ти пісню солов’їну?
В отих «хрущовках», за столом,
Де сонце—лампочка в сто ватів,
Де небо—біла стеля-гном,
А соловей – екран булькатий?
Де ті улюблені гаї,
Якими тішився Сосюра?
То в них співали солов’ї…
А зараз – сміття кучугури.
То ж, краще, друже, помовчи.
Я пташку цю давно не чую.
Блюзнірством граючись, кати
Природи дико хазяйнують.
Без солов’їв уже давно
Вкраїну-неньку уявляю.
Вдивись пильніше у вікно:
Там горобці лиш прозябають.
Бездумністю, на кшталт тобі,
Страждають деякі, хто пише.
Для них й ворони – солов’ї,
Задля красивості у віршах.
Вірш – то тендітне немовля,
Але із силою Геракла.
Зречись словесного сміття.
Чи болю у душі забракло?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454279
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.10.2013
автор: Г. Король