Коли ти зболена лежиш на канапі і думаєш про міжгір’я його трав. До тремкості чутливо щось капає у серці і розтікається гарячкою.
Гарячкою до марення до безслів’я емоцій.
Коли так порожньо за сотню кілометрів від неба
Коли Бог тебе рятував не тисячі, а мільйони разів. На мільйон перший ти повинна сама себе врятувати, бо врешті решт Він не відповідає за наші вчинки. Він не може врятувати тебе, коли ти цього не прагнеш.
Але він заповнить твою пустку і вилікує я це знаю.
Він тебе любить :)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454303
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2013
автор: Gabriet Ksenia