Як осінь гратися в самотність,
В долоні листя набирати.
На хмари лізти і з безодні
Без крил до неба підніматись.
Як вітер обнімати душі,
Та навіть ті,котрі не хочуть.
Можливо,ще мене примусиш
Тебе шукати.І шепочуть
Дощі неплаканими днями.
Збирають зорі все намисто.
Колись любов була між нами,
Та ти розбив її навмисно.
І знов зібрав,і нанизавши
На ті нитки,що розірвались
Пішов,мене поцілувавши...
Ось так.Ми навіть не прощались.
В самотність гратися як осінь,
Летіти хмарами до сонця.
Тебе ще моє серце просить,
Та вже зима біля віконця.
Руками осінь обнімає
Мою самотню душу,пестить.
Тебе вернутися благає...
Чи із душі до крові здерти?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2013
автор: Відочка Вансель