Ти знаєш як впиваються слова,
Пронизують всього тебе до болю.
Від них і кругом піде голова.
Вони зливаються із кров'ю.
Могутня сила кожного із них,
Ти думаєш про сказане ночами;
А часом залишають нас одних
У незагоїних ще ранах.
Тремтять уста, коли слова говориш,
А особливо з щирістю коли.
Тремтять уста, коли ти їм позволиш,
Щоб там не б́уло - правду говорить.
А про слова мільйони в́іршів склали,
Я думала, що вже не повторюсь,
А ось вони впиваються у рани;
Не вірила, що ними обманусь.
Але в житті повинні притерпіти
Ми безліч бід, і безліч мук.
Одне з нещасть-слова,що кинуті на вітер,
Від них сильніш стає самого серця стук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454356
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.10.2013
автор: Аня Гаврилець