Сидів жебрак сліпий,
Під церквою, самотній
У літах, не молодий,
У день жаркий спекотній.
Лиш хліба, той благав, старий
І хтось в жарт, або навмисно
До рук його, поклав важкий
Не хліб, а камінь звісно.
Історія моя, хоч зовсім не нова́,
Але повчальна дуже, досить
І пригадати, всім, її пора -
Коли хтось о допомозі просить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454445
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.10.2013
автор: Валерій Кець