Продовження не буде…

Я    пам*ятаю  як  на  мені  зупинився  твій  погляд
Я  пам*ятаю  як  ти  пильно
дивився  мені  увічі.
Намагаючись  дізнатися
ким  я  дихаю
Хто  мене  зігріває  осінніми  вечорами.
Я  пам*ятаю  як  ти  говорив
І  кожну    хвилину    вловлював
мої    думки.
Я  боялася  сказати,  щось  зайве.
І  вела  себе    стримано.
Ніби  ти  був  мені  зовсім
байдужим
Я  пам*ятаю  кожну  секунду
проведену    поруч    з      тобою.
Я  пам*ятаю  кожен  жест  і    рух
зроблений    твоїм    тілом
Якби    ти  умів    читати    думки
Ти  б    обов*язково    здивувався
Дізнавшись,  що  я  давно    дихаю    тобою!
Ми    говорили    кілька    хвилин.
Ми  дивилися    одне    одному    у  вічі
І    я    згадала    свій    лист    у    минуле
Як    я    просила    у    ньому    хоч    ще  раз
зустрітися    з    тобою.
Мрії    здійснюються.
І    здається,  життя        триває
Будуть    інші    люди
Але    ти    особливий...
Ти  зумів    підкорити  мене
Залишаючись    самим    собою
Я    схиляюся    перед    твоєю    простотою.
І    говорю    тобі  :  "Дякую!"
Та  мушу  відпустити  і  рухатися  далі.
Я  -  вільна!!!
Я  більше  не  живу  тобою  і  нашими  зустрічами!!!


[b][Цієї  осені  відпустіть  тих,  хто  вас  не  цінує  і  почніть  нове  життя.]  [/b]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454525
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2013
автор: Samolichenko Svitlana