Обіймати подушку,як центр світу,
Просто тому,що більше нікого обіймати...
Окрім минулого літа
мені нема чого згадати!
З останніх сил від від вітру захищати
убогий каганець своєї долі...
Гріхів земних я маю вже доволі,
Так що мені тепер -не жити?
Душа моя продовжує боліти
і мучитись самотністю без тебе...
в тобі усі мої потреби,
Земля моя і вічне небо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454570
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.10.2013
автор: Той,що воює з вітряками