Дощить… Вода по вікнах ллється,
з нею душа кудись несеться…
Поверх будинків – хмари й хмари,
по нічних вулицях примари.
Дощ знає хто куди бреде,
він миє ноги їм за це
так тихо начебто востаннє.
Минає ніч і дощ минає.
І знову з чистого листа
душа чекає з неба ласки
от тільки крапля в землю лясне!
Так тихо … наче все спроста…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454588
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2013
автор: Просто жінка