Крапками, комами, крапками
Сірими, синіми, жовтими
Дорога взувається до осені.
Надто вже тихо і лагідно
Мелодію пісня наспівує.
Зникає остання для нас хризантема.
Шукаємо скомкані, згорнуті
Затишні, грайливі і лагідні
Літери абетки надірваної.
Такі вони давні, неюні
Зривають, злітають, виринають
З наших уяв нескінченно.
Замерзлі до ознобу, чорнила холодні
Застигають між пальців
Крізь рядків безпринциповості.
Немає від осені слова -
Лише каштани, втоптані
У підошви твоїх черевиків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454613
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 15.10.2013
автор: Шабо