Приходь до мене, коли сотні злив
Заб'ють-застукотять тобі у вікна.
І те, про що так гаряче молив,
Здається, через крок безслідно зникне.
Приходь до мене, як забракне сил,
Коли чужими стануть рідні стіни.
І поки ранок тишу не скосив,
Я мов отруту питиму зміїну
Твої жалі, твій розпач та твій біль.
І тихий спокій пройде поміж нами.
Почуємо: на дворі мимовіль
Ніч шелестить пожовклими зірками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454660
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2013
автор: Опівнічниця