Вода вривається в вікно з дощем
І знов,втішаєш душу черговим віршем
Знов небо гнів,вибризгує водою
А ти плекаєш душу пустотою.
Бувають у природи катаклізми
І ні до чого тут життєві афоризми
Все зло,весь негатив буденних днів
Збирається,і перетворюється в гнів
Це кругообіг, споконвік така історія
Суспільство – це природи алегорія
Наш тьмяний настрій в смутку і в журбі
Не варто, та й не слід тримать в собі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454664
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2013
автор: Марина Мариніна