руденька осінь,
молода дівиця,
так люблю очі голубі твої!
одягнута, неначе відданиця,
смугляві щоки гріє ще свої.
змарніла осінь.
плаче жовтоцвітом.
вже злотий волос губить по землі.
любила вона вештатися світом.
та сил немає,
губиться в імлі.
старіє осінь.
вкрилась сивиною.
мережка зморщок з*їла тіло все.
вже зовсім скоро,
вкрита пеленою,
холодним вітром
смерть її прийде.
о, люба осінь!
хай тобі присниться,
тепло дощів,прощальний спів пташок.
і хай тобою в теплих рукавицях,
опікується спокій й затишок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454698
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2013
автор: Marichka Talalay