-Надірвали найкращу свитку
вітри холодні!-
заглядала остання квітка
в небес безодню.
Світлолика-ще літо кликала
ніжним іменем:
- Завтра стануть вчорашні роси
найпершим інеєм...
Шепотіла молитву тихо
губами стерплими
і палала-з останніх сил!-
пелюстками впертими...
Хтось незримий стелив сніги-
десятьма верЕтами...
На повіках-сніжинок сріб-
ло-двома монетами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454740
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2013
автор: уляна задарма