І знову осінь жовтим листопадом,
Мозаїка із листя і думок.
Мелодія душі гуляє садом,
Це осінь чи весна сплели вінок?
Моя душа з твоєю дуже близько,
Хоча дорогу листя замело.
Гойдає небо слів твоїх колиску
І світле у поезії чоло.
Два береги і міст життя між ними,
А скільки в річці витекло води…
І золоті твої тендітні рими,
Солодкі їхні краплі, як меди.
А осінь пише вірші, часом прозу.
І на удачу руку подає.
Ніяк не може осягнути розум,
Як ця пора натхнення нам дає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454807
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2013
автор: Тамара Васильєва