П'ять хвилин

Я  дуже  люблю  зиму,  вона  для  мене  це  дуже  особлива  пора,  я  завжди  любила  її,  адже  тільки  зимою  я  могла  багато  про  що  подумати.  Закутавшись  у  теплу  ковдру  із  чашкою  чаю,  я  думала  про  життя  і  про  невідоме  майбутнє.
Останнім  часом  у  моїй  голові  було  дуже  багато  думок.  Мені  потрібно  було  із  ними  розібратися,  надати  їм  певного  порядку.  Думки  захопили  мене,  я  почала  згадувати  деякі  моменти  свого  життя.  Сльоза  покотилася  з  мого  обличча.  Я  так  багато  всього  пережила  за  останній  час.  
Рука  потянулася  за  вином,  банально  але  воно  допомагає,  недає  тобі  повністю  полинути  у  депресію.  Випивши  вина  я  пішла  на  двір,  який  же  гарний  перший  сніг.  Який  же  він  чарівний,  поглядаючи  на  нього  я  забувала  про  все,  я  думала  тільки  про  сніг.
Мої  бурхливі  емоції  перервав  чийся  сміх  це    був  сусідський  хлопчик,  він  сміявся  бо  я  співала  про  коноплю.Я  була  п'  яна  тут  немає  нічого  дивного  та  мені  було  соромно.    А  він  продовжував  з  мене  сміятися.  Так  почалося  наше  знайомство,  згодом  через  місяць  ми  почали  зустрічатися.Ми  кохали  одне-  одного,  при  зустрічі  ми  могли  навіть  не  розмовляти,  наші  погляди  усе  розповідали  про  нас.  Я  вже  немогла  без  нього,  я  кохала  його  без  тями.

Минув  рік  він  пішов  у  армію,  мені  було  дуже  боляче.  Я  не  знала  що  робити.  Кожні  вихідні  я  писала  йому  листи,  малювала  в  ніх  сердечка...
Минув  іще  рік  він  залишився  там  на  деякий  час,  було  дуже  сумно.Без  його  кохання  я  немогла.  
Одного  разу  я  пішла  гуляти  мені  було  сумно,  я  весь  вечір  сиділа  і  думала  про  нього.  Та  до  мене  підійшов  якийся  хлопець  і  привітався.  Згодом  ми  опинилися  в  нього  дома,  він  замінив  мені  моє  перше  кохання,  з  ним  було  так  весело  і  просто.  Довго  я  з  ним  була  просто  друзями  та  згодом  наша  дружба  переросла  в  дещо  більше  і  ми  почали  зустрічатися.  Я  не  знала  як  сказати  моєму  першому  хлопцю  що  я  не  зним,  мені  було  соромно  йому  про  це  сказати.
І  ось  уже  знову  настала  зима,  пора  роздумів,  та  красивого  снігу.  Я  сиділа  біля  вікна  і  про  щось  думала.  Раптом  прозвенів  дзвінок  на  порозі  був  він,  я  була  розгубленою.  Та  перше  що  я  від  нього  почула  це  "-  я  усе  знаю".  Він  зайшов  в  кімнату,  сів  і  довго  мовчав,  потім  піднявся,  та  вдарив  мене  по  плечу  та  пішов.  Я  була  розгубленою,  я  неочікувала  такої  агресії  в  мою  сторону.
Пройшов  час,  я  одружилася,  мала  дітей  та  щасливе  життя.  Нещодавно  я  дізналася  що  моє  перше  кохання  після  того  випадку  кинувся  під  потяг  і  захинув.  Ця  новина  була  дуже  сумною.
Я  вирішила  піти  до  нього  на  могилу,  взявши  квіток  я  стояла  там,  сльози  котилися,  в  душі  стало  несперпно.  Я  дивилася  на  його  памятник  і  просто  плакала.  Згодом  я  побачила  що  біля  його  фотографії  потекла  сльоза.  На  його  памятнику  було  написано"  життя  -  це  як  кохання  може  привати  лише  п'  ять  хвилин".  
Я  ніколи  не  забуду  ті  слова  я  завжди  пам'  ятатиму  їх.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454815
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2013
автор: Уходя гасите всех