Озон наповнює мої груди,
Я вдихаю його, видихаю,
Як море наповнює трюми посудин
Розведеним в Бостоні чаєм.
Топить усіх попід берегом дощ -
Вода так рідниться з водою,
Я не питаю тебе за що?
І не питаю, чому не зі мною?
Бо між тополями падає сніг,
Земля укривається листям,
І лиш оголене пасмо доріг
Під дотиком льоду сниться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455008
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин