[b]Твоя Наталка [/b]
[i]Боюся копій чужого почерку[/i]
І знов бездарність мене ґвалтує.
Повна відсутність екзистенційності.
Депресія вголос нахабно диктує
Рядки без сенсу і емоційності.
Усі ключі вчергове ламаються,
В засос ціловані замками ржавими.
Немає сили якось триматися.
Нулі на волі осіли траблами.
В аптеці жадно пакуюсь ліками.
Жаль, не лікують вони апатію -
Стан, коли лінь заважає кліпати
Й боротись щиро за демократію.
У крові зашкалює рівень відчаю.
Закинула все у сто двадцять п’яте.
Так й не навчилася бути іншою…
Совість вночі кусає за п'яти.
Ні, не навчилась писати - прочерки…
Знаю, поетом мені не бути.
Боюся копій чужого почерку -
Страшно збиватися із маршруту.
[b]Анатолій Куліш[/b]
[i]"Попала"
(Пародія)[/i]
Мої думки знов мене гвалтують
Пре почуття екзистенційності.
Уже депересія не лютує.
Зате із надлишком емоційності.
Як пояснити моєму милому,
Що вже була вона трохи ржавая.
А трабли й батли будуть незмінними -
Стоїть авто його геть серед ставу.
І я в аптеці пакуюсь ліками,
Мо' є такі що дають апатію?
Лишилось просто - очима кліпати,
Ждать тиранії, не демократії.
У голові кипить маса відчаю,
З'явилась версія сто двадцять п'ята.
Чому зі мною це, а не з іншою?
А совість мовчки гризе за п'яти...
Так і не вивчила всіх тих правил
Тож як в житті мені цьому бути ,
Більш ні за яких уже обставин
Не скорочу я свої маршрути....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455015
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 17.10.2013
автор: Куліш Анатолій