Листопад-листоноша
розсипав пожухлі листи,
шурхотить під ногами
осіння кленова зажура.
Може й добре, що більше
мені не писатимеш ти
і на завтра дощами
умиється осінь понура.
І сльозами очистить
усі незліченні жалі,
розтечуться слова
на папері чорнилом розмитим.
Зіштовхнулися душі
бортами, немов кораблі,
заштормило між нами
і бурю тепер не спинити.
Може й добре, що я
не чекаю твоїх одкровень,
ні гірких покаянь,
ні обіймів міцних до нестями...
Листопадить у душу
осінній захмарений день
і під ноги влягається
листя твоїми листами,
Де слова - не слова,
де не видно рядків, ані рим,
де в обірваних строфах
прощання гірчить полинами...
Листопад-листоноша,
самотній старий пілігрим,
погасив каганці
і тепло захололо між нами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455117
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2013
автор: Наталя Данилюк