Ти вибач мені, сонечко,
Як я зірвусь колись…
Це певно на віконечку,
Сльози твої лились…
А я на дощ все списував,
Образи не тримав,
Хоч сам часами схлипував,
Проте завжди мовчав.
Образ я не тримав в собі,
Чекав, що прийде час
І знову роки золоті,
Повернуться до нас.
Як промінь сонця у вікні,
Збереться йти до сну,
Я твої коси чарівні,
До серця пригорну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455132
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2013
автор: Віталій Назарук