Починаючи хочеться відволіктися, і впасти у ролі світлого духа, як падають ангели, але на подібному їм шляху вийти на зупинці «тривалість», тобто «земля», і звучати на ній у відведений на те час. Слухати пташиний спів, сусідній свист, мікробний бунт, і навіть ротовий фальцетів нуль. Дивитися на весняні тіла, та їх оформленість, на пусті балачки з ними, на зимові грудні закохані в затишок, на пляшки голих ідей у останніх ковтках вчорашніх губ, очей, рук, фалангів пальців і здається дешевих імплантатів. Починаючи також хочеться замовити впливові напої і запашне паливо, щоб всі легені наповнилися тим туманом, щоб ми шукали свої обличчя в ньому, щоб в загадковості створювали інтим. А згодом, розтанути у компанії розумних алкоголіків та елегантних торчків. Натовп доволі таки діатонічний, і не викликає підозр, що хтось із когось може бути альтерований. Усі систематизовані і замкнуті кожен у своєму діапазоні. Але в даному випадку мова буде йти про одного і тих хто навколо, про їх співвідношення, холод і тепло, високе та нікчемне. І все це спрямоване у ті слухові апарати які заряджені і мають якусь краплю кашерності. Ну що ж, музика вже забрала половину молодої новітньої Євтерпи, а іншій половині подарувала ритм. Стукіт щелеп, спекотні рішення, помітне залицяння до тазової частини тривожили серцебиття. І тут злякано зупинивши прологове зволоження початковість сказала, одну секунду, а її секунда обернулася в різку септиму. Незважаючи на технічні неполадки, Такий тижневий поспіх тривав рік, у вік віків. І деталі ставали людьми, товар гівном, а гроші деталями. Цей кровообіг тримав температуру сп'янілого убожества. Ні про що було вже різати собі вени. Музика сказала своє рішення про заборону та закінчила клавішею «Next». Так це було на передодні ночі. Тієї в яку сон входив і запитував чи не потрібно нав'язатися, на що отримував хуки з різних лівих і правих після чого зникав повністю. Шкода, що втрачені нерви проганяли його. Шкода. І кликати назад було соромно. Порушивши закони нічного спокою почав відраховувати сантиметри дорожньої стрілки та визначати периметр пітьми. Такого глибокого занурення в математику не було ще ніколи. А «ніколи» було часто. Визначивши всі ті цифри, почав мандрувати поміж календарних діб.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455136
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2013
автор: Максим Жембровський