***

До  сонця  палкого  прямує
Той  жайвір,що  не  хоче  його  обминуть.
З  обпечиними,  наче  вуглі  крилами,
Не  знає  куди  приведе  його    путь.

Разом  з  надіями  впевнено  уверх  летів,
І  зупинятись  не  хотів.
Чим  вище  злітав,тим  сонце  отруйне
з'їдає  надійні  опори  світів  .


Чим  вище  летиш  ти  угору
Здіймаючи  пари  усі,
Безсило  шукаєш  опору,
Щоб  не  втрачати  осі.

Обережно,неспішно,непевно
Плануючи  в  хмарах  глухих.
Повільно,але  безупинно
Летить  до  зірок  нових.


Як  перший  політ  невдалий,
Що  швидко  лишив  його  крил,
Залишив  лиш  небо  яскраве
У  згадку  про  досвід  гіркий.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455171
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2013
автор: April lady