О. Пушкін
[i](вільний переклад)[/i]
В журбі за краєм дорогим
я в одинокості томився.
І шестикрилий Серафим
Переді мною опустився.
Перстами легких рук своїх,
Торкнувся він очей моїх.
І мов прозріння віщим птицям,
Відкрився світ моїм зіницям.
І слух мій випробував він,
І чув я дивний горній дзвін –
Живого неба коливання.
Я бачив ангелів політ,
Земних стихій таємний хід
І дольніх лоз німе страждання.
[i]І він до вуст моїх приник
і вирвав грішний мій язик
немилосердний і лукавий,
і мову рідної землі
в уста скривавлені мої
десницею своєю вправив.
[/i]Він душу розітнув мою,
І щоб не згасло серце кволе,
Вклав дар цілющого вогню,
Що не згасатиме ніколи.
В пустелі трупом я лежав,
Та глас небесний наказав:
− [i]Вставай, пророк, ловити душі!
Моєю волею прямуй,
Обходячи моря і суші,
Вогнем душі серця гартуй.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455346
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 19.10.2013
автор: I.Teрен