Сповідь езотерика. 10. 3. 4.

19.10.2013*  16:15
Я  лежав  на  спині  на  дні  циліндра  з  радіусом  до  трьох  метрів,  в  центрі  кола.  Дивився  уверх.  Внутрішня  стінка  циліндру  була  створена  дуже  високими  людьми,  які  тісно  стояли  один  до  одного,  але  я  не  бачив  їх  тіл  -  тільки  загальний  контур,  в  якому  ясно  читалися  голови,  плечі  та  незначна  різниця  у  рості.  Я  абсолютно  не  був  певен  що  це  люди,  але  найближче  до  всього  у  мене  було  таке  розуміння  Істот.  Враження  було  таке,  що  ці  Істоти  були  священиками,  бо  дехто  з  них  мав  на  голові  вбрання  типу  митр.  Не  було  не  видно  ні  рис  обличчя,  ні  товщини  тіла  -  суцільний  плаский  малюнок,  який  горів  золотом  із  спалахами  ще  більшого  сяйва,  а  поза  фігурами  уверх  йшов  білий/золотий  світ,  який  за  ними  був  максимальної  сили,  а  потім  поступово  зменшувався  до  верху,  поки  не  губився  в  імлі,  яку  сам  же  і  зробив.
І  був  спів.  Чоловічий  хорал,  красивіший  за  який  я  ніколи  до  того  і  після  того  не  чув.  Чоловічі  голоси  перепліталися,  створювали  величну  мелодію,  пронизували  мене  наскрізь  і  немов  піднімали  уверх,  хоча  я  продовжував  лежати.  Мені  хотілось  слухати  і  слухати  цей  хор,  цей  спів.
Спочатку  мені  здавалося,  що  співають  на  абсолютно  невідомій  мені  мові,  потім  з'явилося  переконання,  що  спів  іде  на  грецькій  мові,  а  потім  ясно  я  почав  чути,  що  на  фоні  хору  виділяються  слова  на  українській  мові:  "Батьку  нааааш!"  Нарешті  хор  став  тільки  рефреном,  а  слова  на  українській  мові  стали  домінуючи,  але  от  і  вони  пішли  нанівець  і  стали  фоном.  І  тоді  Голос  сказав  мені:  [i]"Від  нині  ти  будеш  спілкуватися  тільки  українською  мовою!"[/i]
Це  була  [i]П'ята  Сила.[/i]
За  вікном  вже  почався  ранок.  Я  нарешті  спромігся  вмитися  і  щось  почало  виганяти  мене  із  майстерні  -  було  нестерпне  бажання  іти  пішки,  чомусь  у  Зоопарк.  Одягнувся,  вийшов  із  майстерні,  здивувався,  що  світить  сонце  і  що  достатньо  тепло  на  вулиці,  і  почвалав  через  парк  до  метро.  По  підземному  переходу  перейшов  на  інший  бік  Брест-Литовського  шосе  (тепер  це  Проспект  Перемоги!  забуваю).  У  голові  щось  почало  клубочиться  про  католицьку  церкву.  Побачив  кіоск  з  морозивом  і  зрозумів,  що  три  доби  нічого  не  їв,  захотілося  морозива.  Але  раптом  переді  мною  опинилися  дві  дівчини,  які  розмовляли  по-польські.  Вони  попросили  продати  їм  морозиво,  а  продавщиця  сказала,  що  залишилося  всього  три  стаканчика.  Тоді  дівчини  купили  три  стканчика,  два  взяли,  а  третій  залишили  немов  для  мене.  Не  глянувши  навіть  на  мене,  вони  пішли,  та  я  морозиво  не  взяв  і  почвалав  пішки  до  Зоопарку.
В  Зоопарк  пройшов  по  ветеранському  квітку  (тоді  ветеранів  війни  так  пропускали),  знайшов  якусь  лавку  і  сів  на  неї.  Не  розумів:  чого  я  сюди  прийшов?  Та  от  на  мене  навалилась  неймовірна  втома.  Зрозумів,  що  зараз  відключусь.  Тому  з  усіх  сил  тримаючись  на  ногах,  я  добрів  до  зупинки  транспорту,  доїхав  до  Берестейки,  пройшов  парком  до  майстерні,  зайшов  в  неї,  закрив  двері  і  немов  у  тумані  дійшов  до  ліжка.  І  впав  на  нього  для  того,  щоб  проспати  добу  мертвецьким  сном.
Коли  ж  прокинувся,  то  зрозумів,  що  я  подолав  Психогенний  колапс,  хоча  так  і  не  розумів  тоді  що  це  таке.
Пізніше  задумався:  "А  що  ж  це  таке,  Психогенний  колапс?"  Словник  іншомовних  слів  дав  такі  пояснення:
"Психогенний  -  той,  що  виникає  внаслідок  впливу  психіки.
Колапс  -  1).  Гостра  судина  недостатність...  2).  Спадання  ...  ділянок  легень  при  пневмотораксі".  
Поміркувавши,  вирішив,  що  "Психогенний  колапс  є  психічна  криза  Свідомості  при  утворені  прямого  контакту  з  нею  ПідСвідомості  та  НадСвідомості".  І  досі  тримаюсь  цього  визначення,  тим  більше,  що  потім  отримав  ще  й  роз'яснення  в  процесі  Навчання.
17:00

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455370
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2013
автор: Левчишин Віктор