Затремтіла... Моя дівчинко... Навіщо?
Розплела свої історії, як коси.
Вийшла мовчки з них, неначе з попелища.
Досить турбувати своє серце, досить.
Зруйнувала... Моя дівчинко. Так треба.
Не існує ідеальності у людях.
Не тримай порожню тару біля себе.
Скло на кухні правдою тобі не буде.
Перевтілень досить. Таким чином
Ти втрачаєш гордість та зусилля.
Йди вперед – тебе лиш час зупинить,
щоб вказати, з ким тобі він спільний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455432
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2013
автор: три крапки