Огортає плавно вечір
Все навколо сріблом тиші;
Втома падає на плечі,
Тіні злякані колише.
Поринає світ спроквола
У серпанок вечоровий…
Засинає рідна школа,
Мовкне дзвоник малиновий.
Лиш ліхтар той одинокий
Тьмяні промені кидає,
Жовто-сонним своїм оком
В коридори заглядає.
Сміху, вигуків дитячих,
Їх дзвінкого щебетання
Вже не чути в цьому храмі
І науки, і пізнання.
Подарує ніч-владарка
Кожним ясним оченятам
Чарівну цікаву казку,
Повкладаючи всіх спати.
Із-за хмари виглядає
Мила зіронька спроквола,
А під нею вже дрімає,
Спочиває рідна школа…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455439
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2013
автор: Анастасія Лінчук