куди ж вони йдуть
із дому –
ці
старенькі чиїсь бабці́,
старі
матері́ –
до решти ви́смоктані і непотрібні нікому?
чому із дому сво́го
тікають –
у сві́ті чужому
приту́лку шукають?
…ну от, знову,
оголошення на стіні:
може, хто бачив,
у остані дні –
холодні осінні,
куди подалась така-то?..
і фото…
все покинула – власну хату,
де ма́ла право віка́ доживати,
пішла – у чому була,
нічого у путь свою не взяла
…навіть долівки не підмела,
хліба не напекла,
по́суду не помила,
вечеряти родичам не зварила –
наче пта́ха, пола́манокри́ла,
пі́шки-кульга́во у ирій останній свій,
без "пашпорта", побрела…
яка зла…
запові́ту не́ зали́шила:
панікують насту́пники –
невісточки́ і синки́-ону́ки:
тепер же бабину хату
(без довідки про кончи́ну)
їм не продати…
шукають… не називають справжню причину –
чому! із дому пішла…
кажуть – із розуму ви́жила…
…куди ж вони йдуть – знева́жені,
не шано́вані, грубим словом ображені,
ніби ре́чі – зно́шені,
ніби трави, колись соковиті –
тепер поко́шені…
поко́шені… як і їхні старі хати́ –
скільки ж то треба образ терпіти,
до якого ві́дчаю треба дійти,
щоб на́ніч у світ холодний піти…
куди ж піти? -
куди ви́діти?..
і десь на свободі –
у полі, чи попідти́нню, на чиємусь горо́ді -
несва́реній вмерти?...
чи, може, прибитись куди, як листок,
і якось дожи́ти?
перший вечір...
і перша ніч просто неба - де?
де - перша паморозь до сивин припаде?...
то куди піти?
з дому?..
нехай навіть розум частково втра́тити –
але чому несвідомо, чи пі́дсвідо́мо –
не додому - а з дому?..
тікати!
у холодні чужі світи…
дорогі сусіди…
кохані онуки… любі ді-ти…
20.10.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455493
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2013
автор: Валя Савелюк